За великим рахунком, щоб зрозуміти правда чи ні те, що ми чуємо навколо, ми повинні судити не розповідь, а сама подія. Ну от наприклад, якщо я вам скажу зараз, що Дональд Трамп захворів коронавірусів, ви не зможете перевірити, правда це чи ні, без залучення інших джерел.
Фейкові повідомлення складно відрізнити від справжніх. Але все ж є деякі ознаки, сукупність яких дає підставу припускати, що це, швидше за все, фейки. Підвищена емоційність, заклик до максимального поширення, відсутність посилання на джерело або анонімне джерело, скажімо, на "дружину військового з військової частини, яка розповіла про вертольоти, з яких будуть розпорошувати антисептик...".
Правда, проблема в тому, що для тих, хто поширює такі історії, вони часто здаються вельми правдоподібними. А по 207 статті нового закону про фейкові новини можна залучити тільки за завідомо неправдиву інформацію. Дізнатись реальні українські новини ви можете, перейшовши на сайт за посиланням.
Але як зупинити вал фейків?
Це давно досліджений антропологічний соціальний феномен: в ситуації паніки люди починають поширювати будь-яку інформацію, на випадок, що виявиться корисною. Раптом вона попередить про небезпеку? І це нормальна поведінка, такий як би соціальний клей. Він склеює людей.
Єдиний спосіб зупинити фейковий новини - вчитися раціонально аналізувати інформацію, шукати додаткові інструменти до аналізу вхідних повідомлень, скажімо, в батьківським чатах, звідки виходить найбільше фейків. Вже є сайти, які допомагають розпізнавати фейковий новини.
Те, про що я говорю, не означає, що фейки не є небезпечними. Але, як правило, вони є наслідком паніки, а не її причиною. Якщо люди починають поширювати чутки, що в лікарні N набагато більше заражених, ніж говорять офіційні джерела, і цей слух активно розходиться, це означає, що велика кількість людей в це вірять. І проблема не в тій конкретній "тітці Маші", яка про це розповіла, а в тому, що існує презумпція небезпеки. Слух - наслідок паніки. Це приблизно так само, як коли йде землетрус, ми намагаємося зупинити хвилю цунамі. Це не має сенсу. Треба вміти землетрус попереджати.
Навіщо народ поширює ці дурниці?
Люди поширюють такого роду тексти, іноді навіть не читаючи їх. Сам факт, що робиш (зі своєї точки зору) рятівне дійство, вже достатній. А раптом допоможе кому-небудь? Це своєрідний психологічний грумінг, налагодження соціальний зв'язків.
