Аюрведа (Ayurveda), утворена від слів - "Ayur" (життя) та "Veda" (знання). Аюрведа означає - "наука життя", "знання про життя", "мистецтво жити в гармонії з природою" або "практика довголіття" (детальніше - тут: https://www.ayurv1.com/ayurvedicheskie-tovary/ashvagandxa-ashvagandra/).
Аюрведа була утворена у ведичні часи п'ять тисяч років тому до нашої ери. Вважається, що Аюрведа – найдавніше індійська медицина. Її джерелами є давні Веди. Слово Веди означає “знання”. Це священні, найдавніші писання, викладені давньоіндійською санскриті.
Давньоіндійська медицина поєднує в собі цілі тисячоліття мудрості, будучи величезною енциклопедією найцінніших знань. Всю увагу аюрведична медицина приділяє комплексному підходу та вивчає одразу розумовий, духовний та емоційний стан, які мають повністю перебувати у згоді з природою. При цьому, згідно з Аюрведою, кожна людина вважається унікальною, тобто має свій набір індивідуальних особливостей організму.
На сьогоднішній день давньоіндійська медицина не втратила своєї цінності та переживає час відродження знань, особливо серед західного населення. Її привабливість багато в чому пояснюється тим, що вона виходить за межі загальної медичної системи. Спираючись на давню Ведичну філософію, аюрведична медицина охоплює всі сфери людського життя: харчування, клімат, гігієну, розпорядок дня, спосіб мислення, сприйняття світу, сприйняття себе у цьому світі, взаємини та духовний розвиток.
Аюрведа: історія виникнення
Вже тоді, за часів 1500 до н. е., індійська медицина містила у собі великі знання, у тому числі окремо виділялися цілих вісім напрямів її знань. Але особливе значення на той час набули дві школи - “Школа лікарів” та “Школа хірургів”. Завдяки даним школам, індійська медицина стала доступною для багатьох талановитих і захоплених людей, що пов'язали свій шлях з медициною, цілительством. Для більшості з них відкрилися абсолютно нові можливості у розвитку та набутті досвіду. Формувалися нові наукові цілі, розуміння. Аюрведа продовжувала свій розвиток та поширення по всьому світу.
У 400 р. н. е. індійська медицина та її праці стали перекладатися іншими мовами. Перший переклад було зроблено для китайського народу. А 700 р. н. е. студенти з Китаю стали приїжджати до Індії для навчання в Університеті в Наланді. У 800 р. н. е. аюрведична медицина стала ще популярнішою, а її праці були перекладені вже арабською мовою.
Пізніше, приблизно через століття, на Заході здобули популярність деякі цілителі Аюрведи. Одними з них були Раці Серапіон та Авіценна. Східна медицина та її праці цитувалися обома цілителями з індійської мови.
Східна медицина привернула увагу Парацельса – Батька західної сучасної медицини. У XVI столітті він почав розвивати вчення, яке багато в чому спиралося на положення Аюрведи.
